НАЙЦІННІШЕ З УПОЛЬОВАНОГО БОМОНДУ
ОЛЕКСАНДР МИШКОВЕЦЬ
Директор Луцької гімназії №4 імені Модеста Левицького
Кожен першокласник при зустрічі сповільнює крок, щоб потиснути йому руку
Герой інтерв"ю: Добродій Олександр. Спілкувалися:
Провідниця Яра, Небокрай, Іній, Веселка і Весняна Прохолода
У Луцькій гімназії №4 імені Модеста Левицького все відбувається дуже жваво і впорядковано водночас. Відчувається, ніби потрапляєш у гармонійно налагоджений організм, маленьку державу, зі своїм президентом і гімназійним парламентом та старійшиною на чолі.
В ролі головного наставника і мудрого порадника виступає 54-річний директор Олександр Мишковець.

Мені було 12 з половиною, коли я робив перший серйозний свій вибір: я вступив до Володимир-Волинського педагогічного училища імені Агатангела Кримського. Був наймолодшим не лише в групі, а й на курсі, але твердо знав, що стану вчителем.

Перед тим як вступити до Луцького педагогічного інституту, два роки заочно навчався на підготовчому відділенні Московського державного університету на механіко-математичному факультеті. Мені надсилали контрольні роботи, я їх робив. Завдання були непересічних зразків, я здав навіть іспит, але вчасно зрозумів, що це не моє.










"З розповіді Олександра Андрійовича про їхню поїздку з Андрієм Вікторовичем в Люблін можна зрозуміти, що нашого директора люблять і любили навіть ті діти, які випустились вже з гімназії. Один з учнів не побоявся крикнути і привітатись на весь центр Любліна з його улюбленим директором".

Мама медіамисливиці Веселки була ученицею в школі №22, де викладав колись Олександр Андрійович: "Я була дев'ятикласницею, коли він почав у нас викладати географію і біологію. Його було дуже цікаво слухати, що допомагало засвоїти ці предмети. Я могла легко спілкуватися з ним, адже знала, що Олександр Андрійович завжди допоможе з різними питаннями".



- Чому Ви не викладаєте у цьогорічної дев'ятої паралелі?
- Директор-теж вчитель,але у нього ще є робота директорська,і він може не прийти на урок через управлінські справи. Мені дуже шкода учнів,бо навіть будь-яка заміна-це не те. Ліпше хай буде постійний вчитель,який постійно дасть знання. Є частина учнів,яким потрібна географія для ЗНО,і тому не можна цим нехтувати. А я маю більше часу на чисту директорську роботу... Я дуже шкодую,що віддав дев'яті класи,бо коли йду на уроки,то відчуваю внутрішнє задоволення. Це те,чого я не відчуваю,сидячи тут,у кабінеті. Проте наступну паралель я обов'язково візьму»,-з усмішкою каже Олександр Андрійович.
Медіамисливська Відеохвилинка з Добродієм Олександром
Подивіться, він звертається і до вас!
Я ціную своїх учнів та працівників, дуже шаную батьків, адже гімназисти не дадуть обманути, що з нашими батьками можна гори звернути. Дуже задоволений тим, що нам вдалося зібрати людей, яким насамперед небайдуже. Небайдуже, що коїться довкола них зараз, що буде завтра, і як діяти, щоб у тому «завтра» було краще.

Зовсім інакший ритм для гімназійного руху створили розмальовані східці, й фіолетова підлога у спортзалі. Наразі ми працюємо з оновленням стилю їдальні. Я запросив молодого художника, який спеціалізується на графіті та муралах. Єдине моє замовлення було оглянути це все і створити врешті щось таке, де діти щиро скажуть: «Так, ми відчуваємо, що це саме для нас».





Веселка,
Іній,Небокрай і Провідниця Яра спілкуються з Олександром Андрійовичем.

Засвітлинкала момент
Весняна Прохолода.
ТОП-5 цитат добродія Олександра:
1
Мир, добро ,любов-три кити,які тримають людство.
2
Я маю відчути й зрозуміти покоління,що йде за мною.
3
Раніше-вчитель джерело знань.Тепер вчитель має допомогти знайти знання.
4
Я йду з задоволенням на роботу.Кожен день-нестандарт
5
Внук-мій заряд життя.
На фото Мишковець Олександр Андрійович та Дмитренко Ірина Сергіївна
Зустріч випускників
.
В актовій залі зібралися випускники 1978,1988,1998 і 2008 років.Однокласники вели жваві бесіди.Усі захоплено ,з широковідкритими очима,розглядали шкільні коридори,згадуючи,як ними бігали колись вони.

На зустрічі випускників було багато різних людей,проте всі вони стверджують,що змінився лише вигляд школи,а атмосфера залишиться особливою завжди.Валентина Миколаївна,класний керівник випускників 1998 року:
«Ті зміни,які відбулися,звісно,позитивні.Ніколи в житті не буває змін на гірше. Якщо воно нам не здається кращим, то ми, значить, цього не помічаємо.»

Дмитро,2007 року випуску ,одразу помітив,що пофарбували школу й поставили шафки.Найбільше,на думку Дмитра, випускники люблять згадувати свої «шкільні подвиги»:

« Веселі випадки у нас,звичайно ж,були,але вони
характеризують мене не з найкращої сторони. «Додіки» ми були, творили різний треш. Ми хуліганили,ходили пити пиво в старших класах. В магазині через дорогу купували,не знаю,чи там ще продають. У комп'ютерні клуби з уроків втікали. А зараз у всіх комп'ютери є вдома. Та й ноутбуки можна в школі ламати.»

Анна ,2008 року випуску,стверджує,що в них часу на веселощі не вистачало:
«Ми були аутсайдерами,що ви хочете?Увесь одинадцятий клас провели за останньою партою.Іноді прогулювали уроки.Але все ж сумлінно готувалися до ЗНО,бо саме коли ми були в 11класі його зробили обов'язковим,тому уроки відійшли на другий план,бо підготовка до ЗНО була важливішою.Частенько прогулювали.
Також ми побували на екскурсіях в багатьох містах.Це справді було захоплююче.Умань,Київ,Одеса... ».










Екскурсії-справді один із найяскравіших спогадів із класного життя.Цією думкою поділився однокласник Анни-Роман:
«Екскурсії були дуже веселі.А що саме ми виробляли велика таємниця,яка бажає бути нерозгаданою.Також
наш колектив є справді дружнім.Ми й самі збираємося,не чекаючи зустрічі випускників».

Ірина, 1998 року випуску,найбільше запам'ятала шкільні дискотеки:
«У вас тут проводять дискотеки? Ми їх дуже любили,тоді було добре і гарно.Танцювали у їдальні,а їли в спортзалі.Пам'ятаю,коли я була хвора,то вчителька позвонила і запитала,чи у мене є температура.Я сказала,що вже немає і вона попросила мене прийти на дискотеку,а потім далі лікуватися.»

Світлана,1988 року випуску,має можливість спостерігати за змінами школи і її життя:
«За розвитком школи я стежу,бо тут ще навчався мій менший брат,двоє синів.Тому я бачу як школа оновлюється й гарнішає,як учні стають розумніші і сучасніші.Зміни поколінь дуже відчуваю.»
Також вона відмітила :«Клас у нас був цікавим.Ми всі доповнювали один одного,в чому був своєрідний шарм.
Пам'ятаю,що директором школи був Поліщук.Дуже суворий.Нам категорично забороняли носити сережки.Я навіть колись потрапила через них до директора в кабінет.»

У залі шумно.Випускникам і вчителям справді є про що поговорити.Вони вийшли у великий світ кільканадцять років тому,але завжди готові повернутися туди ,де все починалося.
Завше, коли читаю -
я там, у творі
Героїня інтерв"ю: Добродіка Наталя. Спілкувалася: Іній.
Творчий безлад на столі і порядок в голові. Наталя Валентинівна викладає зарубіжну літературу і володіє книгозбірнею з високими стелажами у своїй пам'яті. І хоча полиці вщент заповнені сюжетами, у цій бібліотеці завжди знайдеться місце свіжій думці.

Наталя Валентинівна переконана: що людина зробить своїми руками - назавжди залишиться її. А те, що дається в готовому вигляді, дуже рідко цінується, швидко старіє як морально, так і духовно.
Тому вона вболіває за природність.







Чи відчували Ви себе географом (натяк на твір «Маленький принц», Антуан де Сент Екзюпері )

Можливо, мені поталанило в житті з учителями. Вони ніколи не були схоластами, тобто тими, які проповідували мертві закони. Тому в ролі географа точно не була. Я довіряла тим мудрим педагогам, котрі зустрічалися мені в житті. Я могла на практиці і пісок через руки пропустити і з водою проекспериментувати. Так, мені пощастило, що практика і наука мирно співіснували. Тому враження від того образу пустелі чи океану, яким я його побачила на уроках географії, було не менш сильним, коли я побачила це вже у природі і на власні очі.

У творі Айзека Азімова «Фах» була стрічка, за допомогою якої можна було закласти у голову різні знання.
Чи хотіли б Ви мати таку стрічку?


Однозначно - ні. Не люблю стандартних й шаблонних рішень, готових рецептів. Все пропускаю через себе,через свої руки й через розум. Завше була бунтаркою і ніколи не любила ходити строєм та робити так, як усі думають. Стрічка для мене не підходить. Поки я сама не збагну, спробую проаналізувати й розв'язати, воно ніколи моїм не стане. До речі, Азімов влучив зі своїм героєм, який все прагнув осягнути, чого ж це здобування освіти називають олімпіадою, якщо вони ніяких зусиль не прикладають й ні за що не змагаються.
А ви міркували, чим би Мефістофель міг спокусити сучасного Фауста?
У нас є відповідь від профі
Із такою людиною не хочеться спілкукватися про побутове, тому для радіопублікації ми дізналися про куточок світу, який вабить її найбільше, а також виявили, яких осіб, подібних на літературних персонажів, вона зустрічала найчастіше.
Особливий підхід до жінки ,що зветься Фізикою
Герой інтерв"ю:Олександр Олександрович.Спілкувалися:Іній.
Доки роботи ще не загарбали робочі місця Олександр Олександрович,учитель фізики,розвиває в учнях ті сильні сторони,яких у штучних інтелекті немає.

Фізика –це жінка.Вона розумна,струнка,талановита,швидка в реакції,має логічне мислення,завжди посміхається.
У мене є свій підхід до цієї жінки.До Фізики потрібно ставитися терпляче,підходити до неї послідовно,не гарячкувати і все буде тоді гаразд.Не можна робити різких випадів і рухів,усе має бути повільно й логічно.

Фізика є відкритою для кожного.Ті,хто не знаходять до неї підхід,обрали не правильну тактику або не дотримуються послідовності.Цю жінку не можна завоювати за раз.Це потрібно робити поступово,постійно і все життя.
У Фізиці немає тем,яких вона не хотіла б піднімати.Я думаю,що було б цікаво усі питання з"ясувати,бо зараз вона не до кінця відкрила себе як особистість.

Фізика мені допомогла в житті досягнути деяких вершин.Хоча у світовому масштабі ці вершини не значні,але на моєму рівні це великий плюс.

Звичайно,труднощі у стосунках з нею у мене були.Але їх треба долати.Я вважаю,що вирішуючи труднощі ми збагачуємося і зростаємо.




Я вирішив зайнятися фізикою ще в школі,тому що мені подобалось її досліджувати.Також,значною мірою вплинули й хороші вчителі .Я мав певні успіхи і в результаті ,після закінчення школи, я вирішив поступити саме на фізико-математичний факультет.
Мабуть,я зрозумів ,що це дійсно моє тоді,коли потрапив до школи, почав працювати з учнями і досяг результатів .Мені приносить задоволення,коли я бачу, як діти зростають протягом певного періоду часу і збільшується багаж їхніх знань.
_____________ _ _ _ _
Кожен вчитель має свої методи навчання.Вони є різноманітні і їх об"єднати неможливо. Головне,щоб вона приносила результат і задоволення дітям від роботи з вчителями. Я підходжу до учнів індивідуально ,бо кожна людина має свої певні риси й характер.

Відношення дітей до фізики залишилося таким ,як і раніше.Кількість дітей,які здають ЗНО з фізики зменшилася,але я думаю,що з часом усе повернеться назад,тому що без розвитку техніки й науки нічого у нас у світі не буде.Без фізиків-не буде нічого.

Потрібно розвивати не лише якісь академічні знання,а й спортивність та певні творчі здібності.Я думаю,що це дуже перспективно в майбутньому,і є великим плюсом для людей.Бо ,на мою думку,робот переможе людину за інтелектом. І наші діти залишиться без роботи. Через 50 років 800 млн робочих місць можуть зникнути,їх займуть роботи.Тому потрібно брати емоційністю,почуттями, творчими здібностями й креативним мисленням,тим чого не має робот.Доживемо,побачимо як воно буде.
Я займаюся спортом для себе.Кожного ранку роблю нормальну зарядку,в спортзал не ходжу принципово,а от якщо хороша погода,то влітку я люблю пробіжки(школа №10),хочете зустрітися-приходьте в спортивному костюмі.


ЯК МИ СТАЛИ МЕДІАМИСЛИВЦЯМИ
студія медіамисливців
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website