В актовій залі зібралися випускники 1978,1988,1998 і 2008 років.Однокласники вели жваві бесіди.Усі захоплено ,з широковідкритими очима,розглядали шкільні коридори,згадуючи,як ними бігали колись вони.

На зустрічі випускників було багато різних людей,проте всі вони стверджують,що змінився лише вигляд школи,а атмосфера залишиться особливою завжди.Валентина Миколаївна,класний керівник випускників 1998 року:
«Ті зміни,які відбулися,звісно,позитивні.Ніколи в житті не буває змін на гірше. Якщо воно нам не здається кращим, то ми, значить, цього не помічаємо.»

Дмитро,2007 року випуску ,одразу помітив,що пофарбували школу й поставили шафки.Найбільше,на думку Дмитра, випускники люблять згадувати свої «шкільні подвиги»:

« Веселі випадки у нас,звичайно ж,були,але вони
характеризують мене не з найкращої сторони. «Додіки» ми були, творили різний треш. Ми хуліганили,ходили пити пиво в старших класах. В магазині через дорогу купували,не знаю,чи там ще продають. У комп'ютерні клуби з уроків втікали. А зараз у всіх комп'ютери є вдома. Та й ноутбуки можна в школі ламати.»

Анна ,2008 року випуску,стверджує,що в них часу на веселощі не вистачало:
«Ми були аутсайдерами,що ви хочете?Увесь одинадцятий клас провели за останньою партою.Іноді прогулювали уроки.Але все ж сумлінно готувалися до ЗНО,бо саме коли ми були в 11класі його зробили обов'язковим,тому уроки відійшли на другий план,бо підготовка до ЗНО була важливішою.Частенько прогулювали.
Також ми побували на екскурсіях в багатьох містах.Це справді було захоплююче.Умань,Київ,Одеса... ».

Екскурсії-справді один із найяскравіших спогадів із класного життя.Цією думкою поділився однокласник Анни-Роман:
«Екскурсії були дуже веселі.А що саме ми виробляли велика таємниця,яка бажає бути нерозгаданою.Також
наш колектив є справді дружнім.Ми й самі збираємося,не чекаючи зустрічі випускників».

Ірина, 1998 року випуску,найбільше запам'ятала шкільні дискотеки:
«У вас тут проводять дискотеки? Ми їх дуже любили,тоді було добре і гарно.Танцювали у їдальні,а їли в спортзалі.Пам'ятаю,коли я була хвора,то вчителька позвонила і запитала,чи у мене є температура.Я сказала,що вже немає і вона попросила мене прийти на дискотеку,а потім далі лікуватися.»

Світлана,1988 року випуску,має можливість спостерігати за змінами школи і її життя:
«За розвитком школи я стежу,бо тут ще навчався мій менший брат,двоє синів.Тому я бачу як школа оновлюється й гарнішає,як учні стають розумніші і сучасніші.Зміни поколінь дуже відчуваю.»
Також вона відмітила :«Клас у нас був цікавим.Ми всі доповнювали один одного,в чому був своєрідний шарм.
Пам'ятаю,що директором школи був Поліщук.Дуже суворий.Нам категорично забороняли носити сережки.Я навіть колись потрапила через них до директора в кабінет.»

У залі шумно. Випускникам і вчителям справді є про що поговорити.Вони вийшли у великий світ кільканадцять років тому,але завжди готові повернутися туди ,де все починалося.

Творчий безлад на столі і порядок в голові. Наталя Валентинівна викладає зарубіжну літературу і володіє книгозбірнею з високими стелажами у своїй пам'яті. І хоча полиці вщент заповнені сюжетами, у цій бібліотеці завжди знайдеться місце свіжій думці.

Наталя Валентинівна переконана: що людина зробить своїми руками - назавжди залишиться її. А те, що дається в готовому вигляді, дуже рідко цінується, швидко старіє як морально, так і духовно.
Тому вона вболіває за природність.

Чи відчували Ви себе географом (натяк на твір «Маленький принц», Антуан де Сент Екзюпері )

Можливо, мені поталанило в житті з учителями. Вони ніколи не були схоластами, тобто тими, які проповідували мертві закони. Тому в ролі географа точно не була. Я довіряла тим мудрим педагогам, котрі зустрічалися мені в житті. Я могла на практиці і пісок через руки пропустити і з водою проекспериментувати. Так, мені пощастило, що практика і наука мирно співіснували. Тому враження від того образу пустелі чи океану, яким я його побачила на уроках географії, було не менш сильним, коли я побачила це вже у природі і на власні очі.

Доки роботи ще не загарбали робочі місця Олександр Олександрович,учитель фізики,розвиває в учнях ті сильні сторони,яких у штучних інтелекті немає.

Фізика –це жінка.Вона розумна,струнка,талановита,швидка в реакції,має логічне мислення,завжди посміхається.
У мене є свій підхід до цієї жінки.До Фізики потрібно ставитися терпляче,підходити до неї послідовно,не гарячкувати і все буде тоді гаразд.Не можна робити різких випадів і рухів,усе має бути повільно й логічно.

Фізика є відкритою для кожного.Ті,хто не знаходять до неї підхід,обрали не правильну тактику або не дотримуються послідовності.Цю жінку не можна завоювати за раз.Це потрібно робити поступово,постійно і все життя.
У Фізиці немає тем,яких вона не хотіла б піднімати.Я думаю,що було б цікаво усі питання з"ясувати,бо зараз вона не до кінця відкрила себе як особистість.

Фізика мені допомогла в житті досягнути деяких вершин.Хоча у світовому масштабі ці вершини не значні,але на моєму рівні це великий плюс.

Звичайно,труднощі у стосунках з нею у мене були.Але їх треба долати.Я вважаю,що вирішуючи труднощі ми збагачуємося і зростаємо.

Я вирішив зайнятися фізикою ще в школі,тому що мені подобалось її досліджувати.Також,значною мірою вплинули й хороші вчителі .Я мав певні успіхи і в результаті ,після закінчення школи, я вирішив поступити саме на фізико-математичний факультет.
Мабуть,я зрозумів ,що це дійсно моє тоді,коли потрапив до школи, почав працювати з учнями і досяг результатів .Мені приносить задоволення,коли я бачу, як діти зростають протягом певного періоду часу і збільшується багаж їхніх знань.
_____________ _ _ _ _
Кожен вчитель має свої методи навчання.Вони є різноманітні і їх об"єднати неможливо. Головне,щоб вона приносила результат і задоволення дітям від роботи з вчителями. Я підходжу до учнів індивідуально ,бо кожна людина має свої певні риси й характер.

Відношення дітей до фізики залишилося таким ,як і раніше.Кількість дітей,які здають ЗНО з фізики зменшилася,але я думаю,що з часом усе повернеться назад,тому що без розвитку техніки й науки нічого у нас у світі не буде.Без фізиків-не буде нічого.

Потрібно розвивати не лише якісь академічні знання,а й спортивність та певні творчі здібності.Я думаю,що це дуже перспективно в майбутньому,і є великим плюсом для людей.Бо ,на мою думку,робот переможе людину за інтелектом. І наші діти залишиться без роботи. Через 50 років 800 млн робочих місць можуть зникнути,їх займуть роботи.Тому потрібно брати емоційністю,почуттями, творчими здібностями й креативним мисленням,тим чого не має робот.Доживемо,побачимо як воно буде.