Як Медіамисливці
СЕНСОЗБІРНЮ
облаштували

У «Зоні Покриття» Стівен Кінг описав виживання невеликої групки людей після зомбі-апокаліпсису, спричиненого… мобільниками.

Головний герой – Клай, разом з друзями Томом і Алісою, вирушає на пошуки свого сина, доля якого до останнього залишається невідомою. Дуже напружений та динамічний сюжет, який захоплює на початку і не відпускає до
самого кінця. Всім рекомендую прочитати!

Третя книга, яку я зараз читаю – «Егоїстичний Ген» Річарда Докінза. Автор висловлює свою думку щодо людської еволюції, починаючи з початкових молекул, що тепер слугують живим організмам за ДНК. Як вважає науковець, ми – наслідки егоїзму найпростіших організмів, які існували, розмножувались і мутували мільярди років тому.

У творі Стівена Кінга люди здебільшого об'єднувались в маленькі ватаги, намагались вижити в новому ворожому середовищі попри все.
Та були і відчайдухи, які користувались ситуацією та
катались на викрадених автівках. Мені найбільше запам'яталась зустріч головних героїв з однією такою групою. Не хочу переказувати весь цей епізод, щоб не спойлерити. Втім, із цього фрагменту я зробив лише один
висновок – люди мають заслужити хороше ставлення до себе.

Я вважаю, що егоїзм відіграє значну роль у людському житті. На жаль, це так. Жахливо, але що ж поробиш, такі наші гени. Та все ж, не ДНК керує твоєю поведінкою, читачу. Тому варто задумуватись над своїми діями та чинити так, як підказує серце.

Леонід Кучма "Україна–не Росія. Повернення в історію". Коли взяла книжку до рук, то одразу обурило те, що вона видана у Москві в російському виданні. Також автор відволікає від суті недоречними екскурсами в біографію.

Буде дуже цікаво порівняти книгу Кучми з книгою Журавльова. Я вважаю, що книга Леоніда Кучми дуже програє книзі Журавльова. Адже пан Денис справді розповідає про історію,якою б жорстокою вона не була.
Книга Кучми більше позв'язана з економікою. Проте замість того,щоб розповісти істину або змотивувати український народ на створення сильної та незалежної нації,дуже часто звучать слова,які починаються на: "А якби тоді вони щось зробили,то зараз було б набагато краще".

Звичайно, у минулому також були помилки, проте автор наче звинувачує наших предків у проблемах, які ми маємо зараз.

Іншим прикладом може бути холодна зброя – ножі, списи, стріли – вони є нащадками перших грубо затесаних уламків каменю, якими користувались
500 000 років тому.

Іній :

У «Парадоксальній фізиці часу» О.О.Фейгіна описується найбільша загадка людства.

Автор порівнює Еволюцію Світобудови із кінострічкою: кожний кадр існував і до того, як збільшеним потрапив на екран, але глядач його бачить саме в цей і тільки цей момент. Тому я зрозуміла, що потрібно жити так, аби твій фільм вдався славу.

Веселка : "У книзі про маніпулювання я дізналася декілька цікавинок ,зокрема те,що мета маніпуляції-контроль на аудиторією,її керованість.Для досягнення мети використовуються різні маніпулятивні технології:цілеспрямоване спотворення інформації,замовчування,селекція."

Небокрай : "Завдяки "Психологии манипулирования" я навчилась бачити маніпуляції у всьому. Звичайно ж, я побачила маніпулянта у собі, але це вже таке. Я знайшла цитату, яка могла б охарактеризувати багатьох підлітків-максималістів: "Унылые и обреченные жертвы впадают в депрессию от одной только мысли, что родились на свет".

Будь-який продукт кіноіндустрії розрахований на розуміння широкими масами, а особливим випробуванням є ділогії, трилогії і т.д. з різними елементами фантастики і фентезі. Тож природньо, що в деяких аспектах повинен відбуватися елемент спрощення і адаптації. Та чи завжди це доцільно?

Першим, що привабило мою увагу стала безпідставна зміна головної героїні. Їм навіть змінили імена і вік одній із них. Книжкова Емма Блум, повелителька вогню і любов головного героя Джейкоба Портмана змінила ім'я на Олівію в книзі - дев'ятилітня дівчинка що левітує. А сама Олівія Аброхолос Елефанта віддавши ім'я Еммі стає нею і виростає до шістнадцяти років, отримуючи нову силу: управління повітрям.

Також змін зазнали і інші герої, зокрема Єнох О'Коннор, із даром нетривалого воскресіння померлих, що мав років одинадцять виглядає у фільмі двадцятирічним хлопцем, із дивним хобі: оживляти самостворених потвор, за що б книжковий Єнох ніколи не брався.

Г'ю та Фіона, хлопець із роєм бджіл в шлунку та дівчина яка змушує рослини рости з нечуваною швидкістю, із чотирнадцятилітніх враз стали дітьми. Проте зміни були і позитивні: Ева Грін в ролі міс Сапсан була надзвичайно переконливою та елегантною, а Семюель Л. Джексон показав справді потворного пожирача душ Дивних.

Обережно, спойлери! Останні дві сцени фільму просто жахливі. Битва у парку розваг стає вакханалією зі скелетами, яких оживив Єнох (що фізично неможливо, навіть за логікою фільму, яка суперечить сама собі).

Остання сцена кінострічки, де міс Сапсан є ціла і неушкоджена в людській подобі, виглядає кіноляпом.

Вся друга книга серії розповідає про те, як вона застрягла в подобі птаха, і діти, разом із нею, проходять півсвіту, щоб допомогти їй повернутися, доки вона не стала птахом назавжди.

Словом, Дивні стали якимись супергероями, навіть не дітьми, а компанією дітей і підлітків, що хизуються власними "супер-силами". Чому було важливим збереження віку? Бо оригінал - це історія про те, як самотній підліток знаходить сім'ю, про те, що не всі казки є казками, і не всім із них добре бути реальністю.

Режисером був Тім Бертон - автор найяскравіших шедеврів у жанрі гротеску. Сам автор першоджерела Ренсом Ріггз брав безпосередню участь у створенні сценарію.
В акторському складі професіонали і початківці, а фанатська база розмірами порівнюється хіба що з "Володарем перснів".

Дуже амбіний початок розвіюється в першому ж трейлері, що дає зрозуміти: на мітку "адаптація" творці вирішили наклеїти свою власну "ми візьмемо деякі імена і події, але книгу ми не беремо до уваги".
Як на мене, саме це стало причиною невеликих касових зборів і незадоволених відгуків фанатів.

Не кожен режисер готовий взятися за проект, який уже має певну фанатську базу, а ще й вносити якісь масштабні поправки, оскільки це може стати причиною або успіху, або провалу.

Тож глядачі просто переглянуть фільм про підлітків - супергероїв, а фанати книги будь спустошеними, маючи лише два питання: навіщо сам автор книги дозволив так познущатися з історії і про що розповідатиме друга частина, яка вийде на екрани в 2019?

Як майстер жанру Кінг ніколи не обмежував своє перо і фантазію, тож перша частина книги, де герої є дітьми присутня ненормативна лексика, груповий секс неповнолітніх дітей, та фізичне насилля підлітків і дорослих над дітьми. Дещо лишилося в картині, проте чимало сцен просто не пропустили б фільм у широкий загал. Що ж, сам режисер обіцяв усе показати в другій частині під час флешбеків.

Андреас Мускетті зняв фільм за книгою досить ретельно. Для фанів твору автори залишили непомітні для тих, хто не читав книги, натяки на книжкову історію. Наприклад, як зроблена з "Lego" черепаха, чия сутність бореться з Воно ще з незапам'ятних часів або те, що у книзі Пеннівайз є не просто клоуном, а істотою з іншого всесвіту, з всесвіту оранджевих вогнів, які нам демонструє сам клоун в сцені фільму, в якій витягує душу із Беверлі, при цьому відкриваючи пащу повністю і оголюючи тисячі зубів та помаранчеві вогники, що мерехтять в його горлі.

Історія про "Клуб невдах" до якого належать Білл, який заїкається, Річі в гігантських окулярах і цілим арсеналом по-дитячому збоченних жартів, Бен який є ласим до їжі і розслідувань, Едді, який страждає від гіперопіки своєї мами і навіть чхати в її присутності боїться - поїде до лікарні, Стенлі - син єврейського раввіна, який не вміє читати молитви, Майк - який є темношкірим, себто приреченим від народження та дівчина Беверлі - ніколи не сумуюча, страждаюча від педофілічних нахилів батька, між іншим, єдина дівчина в клубі.

Сім нещасних дітей об'єднуються у пошуках зниклого брата Білла, проте натрапляють на пробуджене Зло. Кожні 27 років Воно повертається, щоб забрати когось з собою.

Зіркою фільму став Пеннівайз, клоун, що танцює, - форма, якої набрало Воно цього разу.

Аактор Білл Скарсгард відіграв свою роль якнайкраще. З'явившись на екрані декілька разів він заполонив собою увесь фільм. Ти бачиш його постійно: в іншому клоунові, в бібліотекарці, що стежить за дітьми,навіть якщо це не він - ваша фантазія домалює все за вас.
Чи може король Жахів бажати більшого?

Отож, я не буду розповідати про акторський склад, режисера і так далі, бо тут це не так важливо: гарно зіграли хлопці і все, нічого більше.
Тут ще скажу про антагоністів. Ах так, критики казали, що Кілл Монґер — це один з найкращих антагоністів за 10 років існування Marvel Studios. Але це не так, це просто ще один чувак, який злий на весь світ, а потім і взагалі хоче його захопити.
Говорячи далі про сюжет, то, впринципі, тут доволі непогано — є твісти, які дають на секунду переживати за героя за героїв, але тобі згадується те, що ще півтори години хронометражу і згадуєш сцени з тизеру Месники: Війна Безкінечності і ти такий: "А ні, з ним все буде добре". Щодо проблематики, а саме чорношкірі, расизм і братовбивство, то вони піднімаються на вищий рівень і передають головну тему стрічки, але інколи, як казав мій друг, фільм часто перетворюється у один великий жарт про чорношкірих.

Графіка. Фільм обіцяв бути красивим, але потім я згадав сцену у тизері, коли обоє Пантер билися між собою десь у печері. І там ефекти були рівня 2011 року десь. Я сподівався, що щось змінять, але ж ні, ліниві зади у Діснеї навіть цього не спромоглися зробити. Тому загалом, вона ніяка, принаймні в порівнянні з іншими фільмами цього і минулого років.
У кінці перейду до музики про яку так усі говорили. У трейлері він був. Але чесно? Я чув цю музику фільмі і знову ж таки, нічого особливого. Згадаємо Вартових, згадаємо Раґнарьок: ось там був саунд, а тут... Підходимо до підсумку одним словом.
Загалом, фільм чудовий атракціон для перегляду з друзями та сім'єю і, я сподіваюся, місток до Війни Безкінечності.

Поставлю оцінку: 6/10.

P.S. Тчалла нагадав мені Бетмена: схожий костюм, деякі сцени дуже нагадують сцени з БпС, наявність печери, наявність "Альфреда" і купа грошей, якими він кидається на право і на ліво.