Як Медіамисливці
СЕНСОЗБІРНЮ
облаштували

mediahunters@yahoo.com
+38(095)2160469 telegram
Рецензії та огляди
Акція книгообміну - це спроба ненадокучливо розширити поле змістів, з якими працюють учні. Також це певна самоосвіта і мандрівка у світ історій, на які (за інших обставин) вони могли б ніколи не натрапити.

Провідниця Яра
Головне - це не кількість прочитаних сторінок,
а їхній сенс, який залишив слід у свідомості...
Квартет фактів про нашу акцію
Усі медіамисливці вважають буккросинг корисним та цікавим рухом. Навіть почувалися рекламними агентами, коли долучали книжки з домашніх бібліотек в акцію.
Сумарно ми подолали понад 1 500 сторінок за перші три місяці.
Від книжок ми перейшли до обговорення екранізацій та ідей самобутніх кінострічок, так виникла радіопрограма Кіновухо
Сенсозбірня стала своєрідним майданчиком для нотаток про найсуттєвіше із прочитаного/ побаченого/ почутого. Сюди приємно повертатися)
ЯКІ ІДЕЇ МИ ВЖЕ ОСМИСЛИЛИ
"Зона Покриття" та "Егоїстичний Ген"
Розповідає ГРІМ, для котрого акція розпочалася історією підкорювача Місяця Мишеняти Армстонга, а перейшла у світ складних матерій та людських доль у творах всесвітньо відомих Кінга і Докінза.
У «Зоні Покриття» Стівен Кінг описав виживання невеликої групки людей після зомбі-апокаліпсису, спричиненого… мобільниками.

Головний герой – Клай, разом з друзями Томом і Алісою, вирушає на пошуки свого сина, доля якого до останнього залишається невідомою. Дуже напружений та динамічний сюжет, який захоплює на початку і не відпускає до
самого кінця. Всім рекомендую прочитати!

Третя книга, яку я зараз читаю – «Егоїстичний Ген» Річарда Докінза. Автор висловлює свою думку щодо людської еволюції, починаючи з початкових молекул, що тепер слугують живим організмам за ДНК. Як вважає науковець, ми – наслідки егоїзму найпростіших організмів, які існували, розмножувались і мутували мільярди років тому.








У творі Стівена Кінга люди здебільшого об'єднувались в маленькі ватаги, намагались вижити в новому ворожому середовищі попри все.
Та були і відчайдухи, які користувались ситуацією та
катались на викрадених автівках. Мені найбільше запам'яталась зустріч головних героїв з однією такою групою. Не хочу переказувати весь цей епізод, щоб не спойлерити. Втім, із цього фрагменту я зробив лише один
висновок – люди мають заслужити хороше ставлення до себе.

Я вважаю, що егоїзм відіграє значну роль у людському житті. На жаль, це так. Жахливо, але що ж поробиш, такі наші гени. Та все ж, не ДНК керує твоєю поведінкою, читачу. Тому варто задумуватись над своїми діями та чинити так, як підказує серце.


Людина може купити в іншої людини кілька її годин, може вкрасти кілька днів чи навіть забрати ціле життя.
Але водночас ніхто не може забрати в людини навіть найкоротшої миті.


Роберт Зіталер " Ціле життя "
Україна та (-не) Росія
Небокрай взялася за читання захопливого роману Оскара Вайльда "Портрет Доріана Грея". На хвилі декаденських настроїв перейшла до перезавантаження історії та етнополітології.
Денис Журавльов "Україна та Росія. Як брати горщики побили". Книга важка для читання, через гору термінів та історично важливих документів. У ній розповідається про історію та розвиток відносин двох народів, спираючись на переконливі факти та джерела. Книга дає привід подумати та перезавантажити у своїй свідомості все те, що ми знаємо з дитинства.

"Як казав один сучасний класик, "Україна - не Росія". І це безперечно добре. Росія - не Україна, і це теж непогано. Обидві цікаві такими, якими вони є".
Леонід Кучма "Україна–не Росія. Повернення в історію". Коли взяла книжку до рук, то одразу обурило те, що вона видана у Москві в російському виданні. Також автор відволікає від суті недоречними екскурсами в біографію.

Буде дуже цікаво порівняти книгу Кучми з книгою Журавльова. Я вважаю, що книга Леоніда Кучми дуже програє книзі Журавльова. Адже пан Денис справді розповідає про історію,якою б жорстокою вона не була.
Книга Кучми більше позв'язана з економікою. Проте замість того,щоб розповісти істину або змотивувати український народ на створення сильної та незалежної нації,дуже часто звучать слова,які починаються на: "А якби тоді вони щось зробили,то зараз було б набагато краще".

Звичайно, у минулому також були помилки, проте автор наче звинувачує наших предків у проблемах, які ми маємо зараз.
Освоюємо дивовижі фізики
Іній, Грім та Небокрай прочитали книги про фізику, у яких автори намагалися пояснити як улаштований наш Всесвіт та в чому унікальність плину часу і людини, яка тяжіє пізнавати
Небокрай:
З "Найкоротшої історії часу" Стівена Гокінга я дізналась багато того про фізику, що не розповідають за шкільною програмою у моєму віці. Безперечно, на астрономії в 11 класі спілкуються про перші теорії зародження Всесвіту, види галактик, модель Сонячної системи, а на фізиці - про всім відому (і мало кому зрозумілу) теорію відносності.

Проте що заважає дізнатися про це раніше? Ця акція допомогла мені збагнути дещо про Всесвіт і про себе).
Грім :
"Цікава фізика. Чудеса техніки" виявилась досить цікавою, чого я не очікував від книжки з такою непримітною назвою.
Як виявилось, розвиток людства був дуууууже повільним та занудним. Загалом, у цій книзі фізику на високому рівні не пояснюють, але це і не потрібно, адже першочергово в ній розповідається про розвиток людства від початку і дотепер.

Звідти я дізнався, що більшість великих відкриттів здійснювались випадково. Наприклад, первісна людина побачила, що колода тримається на воді, і почала використовувати її в якості засобу для пересування.

Човен з видовбаним дном став наступною стадією – як припускають вчені, дерево просто виявилось дуплистим.



Іншим прикладом може бути холодна зброя – ножі, списи, стріли – вони є нащадками перших грубо затесаних уламків каменю, якими користувались
500 000 років тому.


Іній :

У «Парадоксальній фізиці часу» О.О.Фейгіна описується найбільша загадка людства.

Автор порівнює Еволюцію Світобудови із кінострічкою: кожний кадр існував і до того, як збільшеним потрапив на екран, але глядач його бачить саме в цей і тільки цей момент. Тому я зрозуміла, що потрібно жити так, аби твій фільм вдався славу.
Ріка часу в своєму плині всі людські дії поглина

О.О.Фейгін "Парадоксальна фізика часу"
Навчаємося виявляти маніпуляції
Грім, Небокрай, Вихор та Веселка отримали книги про маніпулювання.
Веселка : "У книзі про маніпулювання я дізналася декілька цікавинок ,зокрема те,що мета маніпуляції-контроль на аудиторією,її керованість.Для досягнення мети використовуються різні маніпулятивні технології:цілеспрямоване спотворення інформації,замовчування,селекція."





Небокрай : "Завдяки "Психологии манипулирования" я навчилась бачити маніпуляції у всьому. Звичайно ж, я побачила маніпулянта у собі, але це вже таке. Я знайшла цитату, яка могла б охарактеризувати багатьох підлітків-максималістів: "Унылые и обреченные жертвы впадают в депрессию от одной только мысли, что родились на свет".
яК КАЗАВ ДУҐЛАС
МАҐМА
"Спершу живеш, живеш, ходиш, робиш що-небудь, а сам навіть не помічаєш. І потім раптом побачиш: ага, я живу, ходжу або там дихаю - ось це і є по-справжньому перший раз"

Для мене твори Рея Дуґласа Бредбері стали провідниками в реальний світ. Ви коли-небудь чули, що рожеві окуляри б'ються склом всередину?

Навідміну від інших книг, твір "Кульбабове вино" не приніс мені море сліз, але занурив у літній час маленького містечка. Легка, приємна історія про вічне і швидкоплинне, про початок і кінець, де тісно сплелися долі друзів і незнайомців.
НЕБОКРАЙ
"Дорослі й діти не можуть жити мирно тому,що це два різні народи. Вони не такі,як ми. Ми не такі,як вони. Справді,різні народи-і ніколи цим двом не зійтись".

Книга "Кульбабове вино" Рея Бредбері вразила мене тим, як влучно автор показав прірву між дорослими та дітьми. Різні думки, погляди, дії, принципи, бажання. Та лише після неї я помітила це у реальному житті. Зокрема і на своєму прикладі.

Дорослі та діти й справді різні народи. І для їх об'єднання повинно статись щось надприродне, надможливе діяння вищих сил.

ІНІЙ
"...дрібниці наганяють на вас нудьгу, а чи не в тому річ,що ви просто ще не навчилися цінувати їх? Коли б на те ваша воля, ви б ухвалили закон, який cкасував би всі малі справи,всі дрібниці. Але тоді б ви не мали чого робити у проміжках між великими справами,і мусили б сушити собі голову над тим,до чого прикласти руки, щоб не збожеволіти від неробства..."

Сер Бредбері нагадав мені про те,що в моєму організмі одночасно діють сотні процесів,які і роблять мене живою.Але я чомусь про це забула...

А ще,завдяки твору "Кульбабове вино", я знайшла в пам'яті старий записник, притрушений пилом та павутинням, в якому описана кожна дрібничка, що траплялася на моєму шляху. Коли надавати нового змісту непомітним речам, то світ сколихненться.

Небокрай:
Міжавторський цикл пригодницьких романів «39 ключів»,основоположником якого є Рік Ріордан -найяскравіша подія мого літа 2017.

Першу книгу мені подарувала подруга у березні, і прочитала я її за 3 години. Кожна наступна книга
ставала такою жаданою, наче наркотик. За день я могла прочитати дві-три. Так я осягнула першу частину циклу.

Побувала з Емі та Деном (головні герої: брат та сестра) у
Франції, Австрії, Японії, Єгипті, Росії, Австралії, Південній Африці, Індії на Багамах та в Британії.
ережила кожну радість та невдачу. Вивчила увесь родовід Кехілів,та й,звичайно ж,уявила себе на місці головних героїв.

11 книг навчили мене не цуратись себе, хоч досі це не дуже виходить, мислити логічно, завжди бути напоготові до нападу, не довіряти усім людям та прискіпливо
обирати собі друзів, товаришів та ворогів.
ГРІМ про 39 ключів
Тут знову буде досить мало інформації щодо сюжету, тому всі, хто зараз читає чи хоче прочитати цикл "39 ключів", майте спокій - я не спойлеритиму.
Цикл "39 ключів" захоплює на перших сторінках та не відпускає до кінця. Це і не дивно, адже, мабуть, всіх підлітків приваблюють історії про пригоди їхніх однолітків.
Сюжет зав'язаний на двох дітях - Емі та Денові Кехілах, які подорожують по світу, намагаючись відтворити надзвичайно потужну сироватку, яка змінює всі людські якості у кращу сторону. Хоча... Ні, не всі.
Фізичні - так, але морально ти залишаєшся твариною, істотою низькою та нездатною до співчуття. А тепер найцікавіше.

Звідки взялась ця сироватка? Все просто. Жив собі колись чоловік. Звали його Ґідеон Кехіл. Саме він створив формулу та роздав кожній своїй дитині по її частині. Катерина отримала сполуку, що підвищувала розумові здібності, Джейн - тягу до мистецтва. Томас - допінго-подібну речовину, а Лукас - сироватку, що робила людей хитрими та жорстокими.

Ці четверо стали засновниками різних гілок родини Кехілів. А що ж сталося з Деном і Емі? Навіщо я взагалі про них згадав?
Прочитайте - дізнаєтесь.
"ЛИЦАР СІМОХ КОРОЛІВСТВ"

Подорожуємо по королівствах разом з Вихорем.

Джордж Мартин - великолепный писатель, который показывает мир не сказочной страной счастья, а общество, полностью реальными проблемами, которые есть везде и всегда будут, не зависимо от времени, но при этом есть и люди, которые пытаются сделать жизнь лучше.
Благодаря этому писателю я понял, что социальный статус и деньги - это не всё, и если правда на твоей стороне, то тебе окажут помощь те люди, которых ты ещё неделю назад в глаза не видал.


Книга Джорджа Мартина "РЫЦАРЬ СЕМИ КОРОЛЕВСТВ" - это рассказ, который учит тому, что истинный рыцарь - не просто дворянин, живущий в богатствах и роскоши, а ним может стать простой парень, выросший по законами улиц.
Но есть в этой паре нечто необычное. Дунк - и есть тем оборванцем с улиц, а Болтун - чьё настоящее имя Эйгон, является членом семьи, которая многие века правит великим Вестеросом. Чтоб его не раскрыли, мальчику приходится ради безопасности бриться налысо. Они познакомились, когда Дункан перед поездкой на турнир решил поужинать в таверне и перепутал мальчишку с конюхом, после чего, тот увязался за рыцарем.
Однако, Дункану не удалось даже поучаствовать одном бою, как он умудрился обрести конфликт с братом Болтуна. Королевич сламал палец кукольнице Дансель, которая нравилась Дунку и уничтожил всех кукол, лишь потому, что в конце спектакля умирал дракон, чей вид красуется на королевском знамени и чья кровь течёт в его жилах. Парень - единственный кто заступился за девушку и позже, в бою боролся за правду.
Эта книга о настоящей чести, верности, любви , а ещё заговорах, интригах и предательствах и просто приключениях юного рыцаря-здоровяки сера Дункана Высокого и его оруженосца Болтуна.
Я ДОРОСЛІШАВ З НИМ 15 РАЗІВ

Коли мене питають про улюблену книгу, завжди згадую її: Юрій Вяземський "Шут". Ні, це не тимчасове захоплення, це щире кохання з яким ми були "і в горі, і в радості". Такими рядками починається лист від Oven Nemo до медіамисливської "Сенсозбірні".

Вперше я прочитав цю книгу у шістнадцять років. Сказати, що вона змінила мене, це те саме, що нічого не сказати. Вперше у житті я побачив себе зі сторони, побачив так, як мене бачать дорослі (може, тому що сам став трохи дорослішим). Змінилося усе: моє бачення життєвих цінностей, моє ставлення до оточення, мої взаємини з батьками, учителями та однокласниками... З'явилась зовсім інша людина, наче Валентин (головний герой цієї книги) після занурення у річку.
Сумарно я читав її п'ятнадцять разів. Кожного разу як мені було боляче, кожного разу як не міг знайти відповідь на життєві запитання - брав у руки книгу і читав. З кожним разом книга відкривала свої нові грані і сенси. З кожним її прочитанням я дорослішав. І хоч зараз я вже близький до віку "коли не коливаються" все частіше хочеться знову поринути у "щоденники Шута".

"ШУТ", Ю. Вяземський
обкладинка книжки
Це остання книга, яку прочитала. Але перша книга, яку б я радила читати сьогодні

Анна Яценко присвятила лист до медіамисливської "Сенсозбірні" твору Гайнріха Бьоля "Груповий портрет з дамою".

У час, коли всесвіт пропонує кожному перевірку на людяність. Генріх Белль - нобелівський лауреат з літератури 1972 року, німець, антинацист, правозахисник і літератор, який надавав прихисток радянським письменникам, які зазнавали переслідувань у СРСР.

Автор пропонує нам прочитати історію життя німецької жінки Лені Пфайфер і водночас побачити епоху цілої країни. Пропонує досить нетиповим літературним прийомом - через свідчення друзів, знайомих, рідних головної героїні, ми дізнаємося про життя Німеччини до Другої світової, під час і у повоєнний час. Ми бачимо людей, які протистоять, підлаштовуються і живуть в умовах війни, яку почали не вони, але яку почала їхня країна. Лені - "найгарніша арійська дівчинка у класі" через своє політичне незнання проживає життя, яке сповнене співчуття. Вона підтримує черницю-єврейку, кохає російського військовополоненого, надає притулок біженцям у своєму домі за копійки.
Вона несвідомо руйнує правила системи, а, отже, і саму систему.
Це художній твір, та в ньому відсутні діалоги. Він не здається нудним чи складним. Хочеться розмірковувати над кожною сторінкою і підсвідомо здається, що свідчення людей - реальні і письменник їх просто записав і переніс на папір.




"Отож Лені знов пішла до бібліотеки - в місті знайшлася ще одна відчинена, - та, на щастя, трапила там на більш-менш виважену літню жінку. Та порвала бланк замовлення, відвела Лені вбік і сказала їй те саме, що колись ігуменя в монастирі, як вона стала допитуватись про Рахель: "Дитино моя, чи ти вже зовсім схибнулася? Хто це вас прислав по таку книжку?" Та від Лені, як вона чогось хоче, не так легко відкараскатись. І та літня бібліотекарка, видно, збагнула, що це не провокація, й знов відвела Лені вбік і пояснила їй, що цей Кафка був єврей і що всі його книжки заборонено, спалено і так далі.
Ну, а Лені, напевне, знов її спантелечила своїм наївним "То й що?" - і тоді, мабуть, та жінка хоч і пізно, зате докладно рохтлумачила їй про євреїв, і наці,й "Штюрмер" показала - таке добро, звичайно, в бібліотеці було. Одно слово, Лені вернулась до мене зовсім приголомшена. Однак не здалася!"

Г'ю Джекмен у ролі Логана
"Логан" Джеймса Менголда: для всіх коміксолюбів і не тільки, адже Логан - унікальний комікс, який розповідає нам цілком реальні історії та захоплює нетривіальні, але реальні проблематики життів наших мирських.

Олена Бондар пише для медіамисливської "Сенсозбірні":
Старіючий, не такий і сильний, вже зовсім не героїчний супергерой, що забувши, про всі колишні спроби врятувати світ, намагається полегшити останні дні рідних та хоче свій шмат заслуженого відпочинку.

Але минуле, як завжди переслідує нас. І навіть у дуже благих та хороших дій, а часто і в бездіяльності є свої наслідки. І як не прикро ці наслідки підстерігають нас саме тоді, коли ми найбільш вразливі.
Саме так відбувається у фільмі. Найстрашніше те, що наші, колись розумні, могутні друзі також не вічні, у всіх людей є світ термін придатності для величі. І неможливо без болю спостерігати, коли наймогутніший мозок у світі охоплюють старечі хвороби. Крізь увесь фільм проходить тема батьків та дітей, зміни поколінь і знищення особистості, яке неминуче приносить нам старість.

МАҐМА
Miss Peregrine's Home for Peculiar Children
Жоден фільм не режисують ретельно за книгою. Чому? За восьмигодинне відео ніхто не платитиме
Розмірковує авторка радіопрограм "Кіновухо" та "Провокація від Маґми"
Будь-який продукт кіноіндустрії розрахований на розуміння широкими масами, а особливим випробуванням є ділогії, трилогії і т.д. з різними елементами фантастики і фентезі. Тож природньо, що в деяких аспектах повинен відбуватися елемент спрощення і адаптації. Та чи завжди це доцільно?

Першим, що привабило мою увагу стала безпідставна зміна головної героїні. Їм навіть змінили імена і вік одній із них. Книжкова Емма Блум, повелителька вогню і любов головного героя Джейкоба Портмана змінила ім'я на Олівію в книзі - дев'ятилітня дівчинка що левітує. А сама Олівія Аброхолос Елефанта віддавши ім'я Еммі стає нею і виростає до шістнадцяти років, отримуючи нову силу: управління повітрям.

Також змін зазнали і інші герої, зокрема Єнох О'Коннор, із даром нетривалого воскресіння померлих, що мав років одинадцять виглядає у фільмі двадцятирічним хлопцем, із дивним хобі: оживляти самостворених потвор, за що б книжковий Єнох ніколи не брався.

Г'ю та Фіона, хлопець із роєм бджіл в шлунку та дівчина яка змушує рослини рости з нечуваною швидкістю, із чотирнадцятилітніх враз стали дітьми. Проте зміни були і позитивні: Ева Грін в ролі міс Сапсан була надзвичайно переконливою та елегантною, а Семюель Л. Джексон показав справді потворного пожирача душ Дивних.

Обережно, спойлери! Останні дві сцени фільму просто жахливі. Битва у парку розваг стає вакханалією зі скелетами, яких оживив Єнох (що фізично неможливо, навіть за логікою фільму, яка суперечить сама собі).

Остання сцена кінострічки, де міс Сапсан є ціла і неушкоджена в людській подобі, виглядає кіноляпом.






Вся друга книга серії розповідає про те, як вона застрягла в подобі птаха, і діти, разом із нею, проходять півсвіту, щоб допомогти їй повернутися, доки вона не стала птахом назавжди.

Словом, Дивні стали якимись супергероями, навіть не дітьми, а компанією дітей і підлітків, що хизуються власними "супер-силами". Чому було важливим збереження віку? Бо оригінал - це історія про те, як самотній підліток знаходить сім'ю, про те, що не всі казки є казками, і не всім із них добре бути реальністю.

Режисером був Тім Бертон - автор найяскравіших шедеврів у жанрі гротеску. Сам автор першоджерела Ренсом Ріггз брав безпосередню участь у створенні сценарію.
В акторському складі професіонали і початківці, а фанатська база розмірами порівнюється хіба що з "Володарем перснів".

Дуже амбіний початок розвіюється в першому ж трейлері, що дає зрозуміти: на мітку "адаптація" творці вирішили наклеїти свою власну "ми візьмемо деякі імена і події, але книгу ми не беремо до уваги".
Як на мене, саме це стало причиною невеликих касових зборів і незадоволених відгуків фанатів.

Не кожен режисер готовий взятися за проект, який уже має певну фанатську базу, а ще й вносити якісь масштабні поправки, оскільки це може стати причиною або успіху, або провалу.

Тож глядачі просто переглянуть фільм про підлітків - супергероїв, а фанати книги будь спустошеними, маючи лише два питання: навіщо сам автор книги дозволив так познущатися з історії і про що розповідатиме друга частина, яка вийде на екрани в 2019?

"Озиратися - ідея не з найкращих,
всі історії про це свідчать..."
За короткий час фільм став культовим, актори-початківці - зірками, весь світ заговорив про "Воно", а сам режисер готує нову частину
Зло завжди повертається у подобі вашого нічного кошмару
Фільм "Воно" - це історія про декількох друзів, які намагаються знайти зниклих дітей. Всі вони - невдахи, яких зневажає вся школа: заїка Білл, єврей Стенлі, товстун Бен, негр Майк, мамин синочок Едді, кучерявий Річі та дівчина-ніби-то-повія Беверлі.

Саме Білл є лідером пошуків, адже його брат Джорджі зник.
Невдовзі стає відомо, що ці щезнення - не випадковість. Щось полює на дітей. Це щось з'являється до людей у різних образах - воно знає про страхи своїх жертв. Та найчастіше це - клоун-танцюрист Пеннівайз.
Це і не дивно, адже клоуни - один з найбільших страхів Стівена Кінга.
Досліджуючи історію Деррі, Бен дізнається, що всі найжахливіші трагедії стаються тут раз у 27 років.
А дідусь Майка вважає, що місто прокляте, і це зло полює на людей.
І як ви думаєте, що стається? Звичайно ж, за класикою жанру, наш "Клуб Невдах" вирушає на пошуки та встрягає в сутичку з древнім злом.

Все, Грім перестає спойлерити. Дізнатися, чим закінчилась ця історія, ви зможете, переглянувши фільм "Воно" 2017 року випуску. І пам'ятайте, Воно знає про ваші страхи!

Кадр із кінострічки. Хлопчик знайомиться з клоуном
Король жахів віддає своє дітисько маловідомому Андреасу Мускетті, і той, маючи мізерні 35 млн доларів робить дещо фантастичне
Спершу: перевищує бюджет у майже 20 разів, заробивши 698 млн доларів, а потім - його фільм стає культовим. Проте і його не оминає адаптація і спрощення. - Критично підкреслює Маґма.
Як майстер жанру Кінг ніколи не обмежував своє перо і фантазію, тож перша частина книги, де герої є дітьми присутня ненормативна лексика, груповий секс неповнолітніх дітей, та фізичне насилля підлітків і дорослих над дітьми. Дещо лишилося в картині, проте чимало сцен просто не пропустили б фільм у широкий загал. Що ж, сам режисер обіцяв усе показати в другій частині під час флешбеків.

Андреас Мускетті зняв фільм за книгою досить ретельно. Для фанів твору автори залишили непомітні для тих, хто не читав книги, натяки на книжкову історію. Наприклад, як зроблена з "Lego" черепаха, чия сутність бореться з Воно ще з незапам'ятних часів або те, що у книзі Пеннівайз є не просто клоуном, а істотою з іншого всесвіту, з всесвіту оранджевих вогнів, які нам демонструє сам клоун в сцені фільму, в якій витягує душу із Беверлі, при цьому відкриваючи пащу повністю і оголюючи тисячі зубів та помаранчеві вогники, що мерехтять в його горлі.








Історія про "Клуб невдах" до якого належать Білл, який заїкається, Річі в гігантських окулярах і цілим арсеналом по-дитячому збоченних жартів, Бен який є ласим до їжі і розслідувань, Едді, який страждає від гіперопіки своєї мами і навіть чхати в її присутності боїться - поїде до лікарні, Стенлі - син єврейського раввіна, який не вміє читати молитви, Майк - який є темношкірим, себто приреченим від народження та дівчина Беверлі - ніколи не сумуюча, страждаюча від педофілічних нахилів батька, між іншим, єдина дівчина в клубі.

Сім нещасних дітей об'єднуються у пошуках зниклого брата Білла, проте натрапляють на пробуджене Зло. Кожні 27 років Воно повертається, щоб забрати когось з собою.

Зіркою фільму став Пеннівайз, клоун, що танцює, - форма, якої набрало Воно цього разу.

Аактор Білл Скарсгард відіграв свою роль якнайкраще. З'явившись на екрані декілька разів він заполонив собою увесь фільм. Ти бачиш його постійно: в іншому клоунові, в бібліотекарці, що стежить за дітьми,навіть якщо це не він - ваша фантазія домалює все за вас.
Чи може король Жахів бажати більшого?


Фільм — це життя, з якого вивели плями нудьги
(аЛЬФРЕД гІЧКОК)
Кадр із кінострічки "Лемоні Снікает. 33 нещастя"
Дюнкерк є кінострічкою про "тут і тепер", про людей, які хотіли вижити й робили задля цього вчинки, якими не пишаються, про людей, які хотіли врятувати інших людей, і робили вчинки, якими пишаються, про людей, які хотіли врятувати співгромадян, незважаючи на інших, про людей, які хотіли просто врятувати декілька життів, нехтуючи своїми. І не настільки важливі діалоги, наскільки емоції та настрій, що безперечно вдалося передати й витримати впродовж усього фільму
РЕТРОСПЕКТИВА ВІД НОЛАНА

Про нещодавній історичний фільм "Дюнкерк" за режисури Крістофера Нолана пише Олена Бондар.


Враження, імпресіонім, захоплення й повне понурення в атмосферу моря, людей та війни, перепетій тих, хто будь-якою ціною прагне врятуватися та врятувати, об'єднання всіх навколо ідеї цінності людського життя.

Один з улюблених історичних фільмів, який розглядає подію не в контексті її важливості, постатей, які стояли за цією подією, чи впливів на майбутнє.



Про атракціони, кішечок, Африку і фільм Чорна Пантера
Нещодавно сходив на атракціон і вирішив написати про нього огляд. Який же ж атракціон спитаєте ви? А я відповім – "Чорна Пантера". Відразу попрошу зрозуміти, що це моя особиста думка і у вас може бути інша. - Markus Tenaria
Отож, я не буду розповідати про акторський склад, режисера і так далі, бо тут це не так важливо: гарно зіграли хлопці і все, нічого більше.
Тут ще скажу про антагоністів. Ах так, критики казали, що Кілл Монґер — це один з найкращих антагоністів за 10 років існування Marvel Studios. Але це не так, це просто ще один чувак, який злий на весь світ, а потім і взагалі хоче його захопити.
Говорячи далі про сюжет, то, впринципі, тут доволі непогано — є твісти, які дають на секунду переживати за героя за героїв, але тобі згадується те, що ще півтори години хронометражу і згадуєш сцени з тизеру Месники: Війна Безкінечності і ти такий: "А ні, з ним все буде добре". Щодо проблематики, а саме чорношкірі, расизм і братовбивство, то вони піднімаються на вищий рівень і передають головну тему стрічки, але інколи, як казав мій друг, фільм часто перетворюється у один великий жарт про чорношкірих.




Графіка. Фільм обіцяв бути красивим, але потім я згадав сцену у тизері, коли обоє Пантер билися між собою десь у печері. І там ефекти були рівня 2011 року десь. Я сподівався, що щось змінять, але ж ні, ліниві зади у Діснеї навіть цього не спромоглися зробити. Тому загалом, вона ніяка, принаймні в порівнянні з іншими фільмами цього і минулого років.
У кінці перейду до музики про яку так усі говорили. У трейлері він був. Але чесно? Я чув цю музику фільмі і знову ж таки, нічого особливого. Згадаємо Вартових, згадаємо Раґнарьок: ось там був саунд, а тут... Підходимо до підсумку одним словом.
Загалом, фільм чудовий атракціон для перегляду з друзями та сім'єю і, я сподіваюся, місток до Війни Безкінечності.

Поставлю оцінку: 6/10.

P.S. Тчалла нагадав мені Бетмена: схожий костюм, деякі сцени дуже нагадують сцени з БпС, наявність печери, наявність "Альфреда" і купа грошей, якими він кидається на право і на ліво.

ЗАМАЛЬОВКИ

ЛЮСТЕРКО
"Геній живе довше, ніж Краса. Ось чому ми всі ладні на будь-які жертви, аби збагатити свій розум. У шаленій боротьбі за існування ми прагнемо бодай щось мати тривке й постійне і тому натовчуємо собі голови мотлохом різних фактів у марній надії втримати своє місце
в житті. Високоосвічена людина – ось сучасний ідеал.

А голова такої всебічно освіченої людини – це якийсь жах.
Це наче крамниця лахмітника,у щерть напхана допотопним дрантям і порохном,
де все оцінюється понад свою істинну вартість...".


Оскар Вайльд "Портрет Доріана Грея"


# САМ СОБІ ОСВІТА
Невигадані історії про все, що сприяє нашому розвитку поза шкільними стінами


ЯК МИ СТАЛИ МЕДІАМИСЛИВЦЯМИ
студія медіамисливців
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website